"ХОТІВ БИ І Я БУТИ ЛЕЛЕКОЮ.." —
Історії дітей війни, які зібрала письменниця Катерина Єгорушкіна

🎡Афіша Київ

⌚️2024-03-15 13:00:00 – 2024-03-15 18:00:00
🏢Проспект Перемоги, 25А, Kyiv

Друзі, запрошуємо до #Бібліотеки на виставку "ХОТІВ БИ І Я БУТИ ЛЕЛЕКОЮ.." — Історії дітей війни, які зібрала українська письменниця
Катерина Єгорушкіна💙💛

«Важлива оптика дітей – як вони бачать війну. З одного боку, вони більш гнучкі й адаптивні, з іншого – ще не усвідомлюють усіх наслідків цієї трагедії, тому попри все несуть своє світло і дають надію дорослим. Діти прямо й чесно говорять про ті досвіди, про які дорослі не наважуються або вважають їх незначущим. Але саме в таких дрібних, на перший погляд, історіях сховані найважливіші ключі до розуміння суспільства та його майбутнього», – зазначає українська письменниця Катерина Єгорушкіна.

У процесі роботи над своєю книжкою свідчень авторка провела безліч інтерв'ю з дітьми різних регіонів: Чернігівщини, Київщини, Луганщини, Донеччини, Харківщини, півдня України. Усі вони так чи інакше відчули війну: пережили вторгнення або евакуацію, переїхали як біженці за кордон і намагаються зберегти свою ідентичність. Хтось із них втратив дім, місто або рідних людей, але попри все вони зберегли віру в життя.

Історії українських дітей, для яких війна, на жаль, стала частиною буденності – щирі, щемкі й подеколи навіть життєствердні. Попри страшний і травмівний досвід діти продовжують займатися творчістю, спортом, читають книжки, роблять подарунки своїми руками, популяризують національні традиції та щосили прагнуть повернутися в Україну.

Кожна з цих історій – наче кубик, із яких побудована наша нова реальність. Він має багато сторін, як і сучасне українське суспільство – хтось змушений був виїхати з країни або вирішив залишитися; хтось захищає країну або самовіддано волонтерить; хтось відбудовує зруйноване війною або допомагає іншим по частинках наново зібрати себе. А є діти, які своїм світоглядом здатні впливати на багатьох, створювати близькість там, де кожен почувався самотнім у своїх досвідах.

Якщо об’єднаємо кубики разом, побачимо слова, в яких звучать усі історії одночасно, кожна непрожита хвилина безтурботного дитинства та здатність до мрій попри все: «Хотів би і я бути лелекою, їсти жаб і не ховатися від тривоги».

Інсталяцію було створено в межах виставки «Ательє мрій», яку організували ЮНІСЕФ, ГО «Порт культури» й «Культурна платформа».

Джерело заходу: https://www.facebook.com/6981760305284281